Смолінська загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області


запам'ятати

 

Стежками славного земляка: подорож до краю Івана Карпенка-Карого. Театр «корифеїв»

Українська література

8 клас

Тема: Стежками славного земляка: подорож до краю Івана  Карпенка-Карого.   Театр «корифеїв»

Мета: зацікавити восьмикласників особою І.Карпенка-Карого, його творчістю, допомогти учням відкрити світ митця через оточення, в якому він жив та творив; познайомити з творами, присвяченими І.Тобілевичу; із «театром корифеїв»; розвивати вміння вдумливо та виразно читати поезії, висловлювати власні міркування; розвивати інтерес до літератури рідного краю, виховувати почуття патріотизму.

Тип уроку: Урок-подорож.

Обладнання: портрет І.Карпенка-Карого, портрети членів першого професійного українського театру, світлини із зображенням І.Тобілевича в різних ролях, світлини заповідника-музею «Хутора Надія».

Методи, прийоми і форми роботи: асоціювання, випереджувальне завдання, робота з підручником; усні зв’язні розповіді учнів, слово учителя, виразне читання, учнівські повідомлення, бесіда, інсценізація.

Випереджувальне завдання (дається заздалегідь): Об’єднавшись у групи («екскурсоводи», «актори», «читці»), підготувати індивідуальні завдання.

 

«…Він був одним із батьків

новочасного українського театру,

визначним артистом та при тім

великим драматургом, якому рівного не має наша література»

                                      І.Франко

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Установчо-мотиваційний етап.

1.     З’ясування емоційної готовності учнів до уроку (Облік побажаннями в парах).

2.     Актуалізація суб’єктивного досвіду та опорних знань. (Прийом «Незакінчене речення»: «Я знаю, що Іван Карпенко-Карий – це…»)

ІІІ. Цілевизначення та планування.

1.     Повідомлення теми і мети уроку.

2.     Колективне планування роботи.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу.

1.     Слово вчителя.

Щасливий той народ, який має знаменну історію, пишається славним патріотами, що примножували його славу своїми справами. Кіровоградщина може пишатися науковцями, музикантами, поетами, та сьогодні мова на уроці ітиме про театральних діячів.  Саме на Єлисаветградщині зародився український професійний театр, звідси пішла у світ плеяда митців, якими пишається Україна.

Зверніть, будь ласка, увагу на словничок.

 

Словникова робота

 

Підручник (ст.. 196)

1. Драматург (з грецької драма – дія, сценічний твір)  - письменник, який створює драматичні твори, для постановки на сцені.

2. Корифей  (з грецької – вождь, ватажок) – той, хто досягнув видатних успіхів, найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, мистецтва.

3. Трупа (з німецької  - натовп) – колектив театру або цирку.

 

 

 

Розгляд схеми

                                                Михайло Старицький

Іван Карпенко-Карий                                                                 Марко Кропивницький       

       

 

 

 

театр корифеїв

       

 

 

Микола Садовський                                                         Ганна Затиркевич-Карпинська                                                         Панас Саксаганський                                                                                                           Марія Заньковецька

 

У 1881 році був створений професійний український театр, який наступного року переїхав до Києва звідки і почалася його нова історія. У місті Єлисатветграді на сцені міського театру була поставлена п’єса І.П.Котляревського «Наталка Полтавка». Зараз театр у місті Кіровограді носить ім’я його засновника – М.Л.Кропивницького, до репертуару обов’язково входить і незабутня «Наталка Полтавка».

Основу ж репертуару театру корифеїв становили п’єси М.Кропивницького, М.Старицького та І.Карпенка-Карого.

Іван Карпенко-Карий – актор, драматург, відомий не тільки на Україні, а в усьому світі.

 

Зверніть увагу на епіграф.

 

Учнівські коментарі.

 

Хвилинка ономастики

 

Іван – з давньоєврейської мови, означає «Божа благодать; дар богів».

 

Вчитель. Мабуть, дійсно обдарований Богом, якщо його твори «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля», «Сава Чалий» та ін. і в ХХІ столітті хвилюють глядачів та читачів.

Єлисаветградська земля зростила цього славного сина, помандруймо ж стежками нашого земляка.

 

Учнівський проект.

 

Карта, на якій позначено населені пункти, пов’язані із життям І.Тобілевича. За маршрутом по карті нас ведуть «екскурсоводи». «Читці» декламують поетичні рядки, в яких показано митця, його рідних та край батьківський.

Екскурсовод 1.

Наш маршрут пролягає через ті самі села, містечка, в яких колись жив, працював І.Тобілевич. Звичайно, вони дуже змінилися відтоді, та й ми подорожуватимемо не так, як колись: у ХІХ ст.. були поштові станції, де візники міняли коней, а подорожні пили чай, відпочивали, обмінювалися новинами. Наша подорож уявна. Запрошуємо в дорогу.

Читець 1.

                                                Іван

В Арсенівці між степами,

Де річка Вись тече ярами,

Родився хлопчик. Привітали.

До серця ніжно пригортали.

 

Матуся все пісні співала,

Коли Іванка колисала.

З любов’ю брав і батько сина,

Й запам’яталася година.

 

Як син уперше посміхнувся,

Промовив слово… Й присягнувся

Тоді Карпо освіту дати,

Та не забув ще й нагадати,

 

Що із дворянського він роду,

А не з простого, бач, народу…

Екскурсовод 2.

Народився Іван 29 вересня 1845 року в с.Арсенівці (тепер село Веселівка Кіровоградської обл..) у сім'ї управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича, вихідця із збіднілої дворянської родини, який викупив із кріпацтва майбутню дружину Євдокію Садовську. Родина була велика (шестеро дітей), четверо, Іван, Микола, Панас та Марія, стали основою «театру корифеїв». Батьки старалися дати освіту дітям.

 

 

 

Читець 2.

Поїдемо з тобою в школу,

У Бобринецьку, повітову, -

Сказав Карпо. Враз сколихнулось

Івана серце й відгукнулось

 

Якоюсь жалістю до себе,

Та що робить, мабуть, так треба…

Екскурсовод 3.

Наступна зупинка – Бобринець. У цьому повітову містечку Іван навчався в училищі, був гарним учнем і навчання закінчив із відзнакою.

Читець 3.

… І ось пройшли роки навчання.

Були і розпач, і чекання…

Йти працювати. Чотирнадцять

Всього років. І кільканадцять

 

Чи днів, чи місяців. Можливо,

Він міг прожити й так щасливо,

Коли б не різні ті пригоди…

Екскурсовод 1.

Мала Виска – це наш районний центр. Іван Тобілевич, закінчивши училище, працював тут писарчуком. Нелегко було чотирнадцятирічному заробляти на шматок хліба. Старші канцеляристи намагалися перекласти на плечі хлопчика більшість роботи. Та гордий Іван не з тих, що мовчки теплять.

Довелося йому працювати у різних повітових установах. І в Бобринці також, де Іван Карпович познайомився із Кропивницьким, а пізніше ще  й із Старицьким.

Читець 1.

… пішов він пішки

Із Бобринця в Єлисавет, хоч ніжки

Хотіли часом відпочити,

Та він боявсь, щоб не спізнитись.

 

Увечері, мов у святиню,

Ввійшов в театр… - О небо синє!

Яких акторів посилаєш!

І Бога в світі прославляєш!

 

Зливалася тоді стихія

З побаченим в спектаклі, й мрія

Івана охопила: грати,

Як Олдрідж, а також писати,

Як і Шекспір. Звернувсь до Бога.

В душі була якась тривога.

Екскурсовод 2.

Єлисаветград (Кіровоград). У цьому місці Іван Тобілевич переживав чимало різних почуттів: радості, суму, щастя та горя.

Тут він працює у канцелярії поліційного управління. Чиновником Іван був справедливим. Не ділив людей на бідних і багатих, чужих та рідних, а це ой як не до вподоби було начальству.

Іван Карпович одружується із Надією Тарковською, донькою панів Тарковських. Народжуються діти.

У цьому місті Іван займається улюбленою справою – грає  в театрі.

Тут і горе не відступає – помирає дружина, потім старша донька Галя. Згодом І.Тобілевича звільняють із роботи та відправляють у Новочеркаськ під трирічний поліційний нагляд.

 

Це цікаво.

Вчитель.

Після смерті Надії під опіку Івана Карповича переходить маєток Тарковських разом з великими боргами помістя. Іванові довелося рятувати землю, взявши в банку позику. Іван Карпович був і опікуном старшого сина Тарковського – Олександра. Його син Арсеній стане відомими російським поетом, а його внук Андрій, син Арсенія (1932-1986) – всесвітньовідомим кінорежисером.

Читець 2.

… Новочеркаськ. Іван в засланні.

Не все було так, як хотілось.

В неволі серденько зітлілось.

 

У кузні тяжко працювати

Ще тяжче п’єси посилати,

Які не раз і повертали.

 

Спасибі людям, що навчили

Стать палітурником. Ходили

Клієнти різні й замовляли

І гроші за той труд давали…

 

Екскурсовод 3.

Дорога нас привела в м.Новочеркськ. Тяжка праця,  туга за залишеними з батьком, Карпом Адамовичем, на хуторі трьома дітьми робили життя нестерпним.

Та добрим другом, порадником, а згодом і дружиною Івану Тобілевичу стала Софія Віталіївна Дітківська.

Незважаючи на неволю, Карпенко-Карий пише п’єси: «Бондарівна», «Наймичка»,  «Мартин Боруля» та ін..

«Мартин Боруля»  -  одна з найкращих українських комедій», - сказав І.Франко. Карпо Адамович, познайомившись із твором, впізнав себе в ролі головного героя, який будь-що хотів довести, що його рід дворянський.

 

Актори.

 

Підготовлені учні показують інсценування за п’єсою «Мартин Боруля».

 

Екскурсовод 1.

Наше знайомство із краєм І.Карпенка-Карого завершимо на хуторі Надія. Після заслання Іван Карпович повертається сюди. Софія Віталіївна згадує: «Іван Тобілевич цілими днями, а в жнива – той ночами працював на полі. Навіть обід і полудень ми виносили йому туди. Він та ще два робітники всьому давали раду. Як це було трудно, знають лише ті, хто без усяких грошових запасів приступає до справжнього, серйозного діла, маючи лише руки».

Сюди на канікули поверталися з Єлисаветграда діти і залучалися до хуторського життя та праці. І сталося так, що поступово до степової «Надії» перебирається центр родинного життя Тобілевичів.

На хуторі «Надія» великий драматург написав ряд своїх кращих п’єс, не раз тут гостював М.Кропивницький, М.Заньковецька, М.Садовський. Там був звичай: кожен із гостей садив дерево чи кілька дерев. Розрослися на хуторі «Маркові дуби» - дуби, що посадив М.Кропивницький.

Екскурсовод 2.

Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 р в Берліні від невиліковної хвороби. Тіло його було перевезене й поховане за заповітом письменника біля хутора «Надія».

 

Вчитель.

Не стало великої людини, але живуть її творіння: безсмертні п’єси та заповідник-музей «Хутір Надія» завжди радо зустрічає гостей.

Вчитель читає поезію.

Тож скиньте шапку і вшануйте

Вкраїни сина! І відчуйте

Зв'язок віків і його мрію.

І світлу віру, і надію…

 

Ось тут, у цій селянській хаті,

На хуторі, у сім «палаці»

Написані ним кращі твори,

Що є безсмертними, як зорі.

 

Оспівані в них різні люди.

Йому доводилося всюди

Їх бачити і розуміти,

І плакать з ними, і радіти.

 

Тому і став у світі знаний

Великий драматург Карпенко-Карий.

 

Гра «Звукорежисер»

- Уявіть, що вас запросили на посаду звукорежисера й запропонували дібрати музичний супровід до фільму «Стежками хутора «Надія». Якою була б ця музика?

Міркування учнів.

 

Прийом «Мікрофон».

- Які ваші враження від екскурсій?

Відповіді учнів.

 

Складіть Сенкан за темою уроку.

 

Учнівські проекти

 

Карпенко-Карий

талановитий незабутній

творить, працює, грає

«Батько новочасного українського театру»

Митець

 

 

Карпенко-Карий

величний, популярний

писав, організовував, грав.

«Сцена – кумир, театр - храм»

Корифей

 

ІV. Підсумок уроку.

1. Рефлексія.

- Чи виконали ми по сталеве перед нами завдання?

- Що взяли для себе з уроку?

2. «Незакінчене речення».

     Мені хочеться вірити, що…

3. Поетична хвилинка.

«Шумлять дуби»

Шумлять дуби на хуторі Надія.

Могутній голос лине у степах.

То велетні-брати й сестра Марія,

Що житимуть безсмертними в віках.

 

Славетний драматург Карпенко-Карий

В «Надію» і сьогодні, і завжди,

І з року в рік, усім з дитинства знаний –

Він буде повертатися сюди.

 

Шумлять дуби, Карпа старого діти,

На свято закликають восени,

На славні «Вересневі самоцвіти»

Збираються і дочки, і сини

 

Великої, святої України,

Щоб вшанувати велета степів

Карпенка-Карого, цієї є днини –

Сестру єдину, також двох братів.

 

Шумлять дуби, воркують щохвилини –

Співають свою пісню так вони,

А їм підспівують і горобини,

Берізки, осокори, ясени …

 

Співай, земля степів моя прекрасна!

Гостей на хутір завжди закликай

На зустріч з корифеями театру.

І цей куточок в світ прославляй!

 

4. Оцінювання. Аргументація оцінок.

 

 

 

V. Домашнє завдання.

 

Обов’язкове.

1.     Опрацювати за підручником матеріал про життєвий і творчий шлях І.Карпенка-Карого, театр «корифеїв».

2.     Прочитати п’єсу «Сто тисяч».

 

За бажанням.

Створити ілюстрації до твору.

 

 

 

 

Використана література:

 

1.     О.М.Авраменко, Г.К.Дмитренко «Українська література» 8 кл., Київ, «Грамота», 2008р.

2.     Леонід Куценко. «Стежками хутора «Надія», «Імекс-ЛТД», 2007.

3.     Ніна Бредіхина. «Женьшеневий кущ», Кіровоград, «Степ», 2008р.

4.     Бібліотечка «Дивослова», 2008р.

 

 

Подобається